Перше, що вразило мене, коли я прибув у Сент-Джон, що я раптом зрозумів, що я був китайський. Я інший, ніж люди навколо мене. Вони канадців і я китайська. I didn’t have this feeling when I was in China because all others were Chinese too.

Тоді я почав думати, що відмінності. Поступово, Я виявив, що відмінності в будь-якому місці! Наприклад, Брайан, моїй родині батьків, запитав мене, на десерт після традиційної китайської їжі я приготував для нього. Розчарування на його обличчі, коли я сказав йому, що не було ніякої десерт після китайської їжі зробило мене ще відчував, що я зробив щось дійсно жахливе. Ей, це велика справа для канадців, десерт! Є сотні прикладів, щоб показати різницю культури, especially between the East and the West.

За перші кілька років, все, що я бачив, були відмінності між мною та іншими канадцями. Це змусило мене туга по дому, і це було нелегко. Однак, з мудрістю віку і часу, Я зрозумів, що всі відмінності фактів і вони будуть там, незалежно від того, подобається мені це чи ні. Також, з іншого боку, у нас більше схожості, ніж відмінностей, яка є більш осмислено для мене, щоб виявити і звернути увагу. Принципово, ми всі старіють і повинні коли-небудь помремо; ми всі хвороби час від часу; ми всі часто доводиться прощатися з людьми, яких ми любимо, і всі ми іноді доводиться робити те, що ми дуже не хочемо робити. Ми більше, те ж саме, чому різниця. Я дуже радий, що я виявив, що і з цього дня з цим висновком, Canada became my home.

Не так багато може сказати з обмеженням струму простору, але є чим поділитися. Я люблю Канаду і я відчуваю себе добре, що живуть тут!

- Синь у Сент-Джоні, NB

-Зображення: © EdArias

Growing up as an immigrant child was hard. The first question I was often asked was “where are you from?” The easy answer was Pakistan. It was a part of me. Крім, I thought living in Canada was difficult. I was bullied for being a “Paki”, my protective parents didn’t allow me to go to sleepovers and movies and my clothes smelled like the Pakistani spices my mom used in our traditional food. I was caught between two worlds and didn’t know how to reconcile them.

I am not sure when it happened but sometime during my elementary school years, saying that I was from Pakistan was no longer the easy answer to give. My memories and life in Canada became more familiar.  My parents encouraged me to celebrate and contribute to my new home and remember the one I left. I remember attending my Citizenship Ceremony and excitedly telling my 5^th grade teacher Mrs. Burnett that I was now a Canadian.

I volunteered at an MPP’s office and had my first trip to Ottawa where I called my mom from the Peace Tower at the Parliament of Canada in awe of where I was standing.

During my undergraduate years at the University of Toronto, I began to travel during the summers. Working abroad in various communities, I was asked the same question I had been asked in Canada “Where are you from?” I answered, “from Canada”

The next question was “Where are you really from?” In frustration, sometimes dismay, I would answer, “I was born in Pakistan but I grew up in Canada”. I was very proud of my Pakistani birth and early years but I was also very sure that my home was now Canada.

In 2009, my family decided to go back to Pakistan. I was excited and nervous. Before we left Canada, I remember thinking no one will ask me where I was from – I speak fluent Urdu, wear the traditional shalwar kameez and will not stand out in a crowd.

When we arrived in Lahore, I went out with my family and ordered a chana dish from a street vendor. I just started to eat it when a woman’s voice behind me quietly asked “App kahan se hain?” meaning “WherWhere are you from221;

I couldn’t believe it. Not here!

I was born only a few hours drive from Lahore in a town called Sargodha. I told her I was from Pakistan. She wasn’t convinced and asked again.

I said, “I was born in Pakistan but grew up in Canada.” We struck up a conversation and talked about our lives in different parts of world. I couldn’t help but think of the person I would be if my family had never left Pakistan. When I arrived back in Canada, I was overwhelmed by that unexplainable feeling of “home” when I saw Toronto.

Сьогодні, I still get asked where I am from. To say that I am Pakistani-Canadian is the easy and the right answer to give. I may have been born in one part of the world and relish in the few memories I have but Canada is my home. Together, the two places have made me who I am and for that, I am grateful.

-Sadia in Mississauga

Коли ви залишаєте Ліберію, щоб влаштуватися в Канаді, це не займе у Вас багато часу, щоб визнати багато відмінності в культурі. Many Liberians back home would disagree with me because we believe that our culture is closely linked to North America since the country was established by free slaves from America. But it was quick for me to notice that our assertions are wrong.

Біля мого країні походження, Я жив у трьох різних країнах на трьох континентах протягом останнього десятиліття. Канада в даний час четвертий. Враховуючи мій досвід, це було легко для мене, щоб визначити культурні відмінності. Що було нелегко, хоч, було для мене, щоб пристосуватися до змін в культурі. This confirms a saying in my country that “old tree can’t be bind easily”.

Два роки я залишився в Канаді, Я боровся з викликом літнім людям по імені. Якщо ви думаєте про співтовариство якому літні люди найбільшим вікової когорти, ніж ви зрозумієте, що я повинен пройти через щоденне. Але це не проблема для мого 8 річна дочка, яка переїхала до Канади, коли їй було всього 20 місяців. Вона може легко зателефонувати літньої людини про вік її бабуся по імені. Я постійно нагадувати їй, що, звідки ми прийшли і це не дозволяється. Ми вважаємо, що навішування ярликів є першим кроком у показі «повага». Так ручки кріпляться до імен залежно від різниця у віці і статусі. Тому всі батьки на прилеглій території або дядько чи тітка. Щоб уникнути виклику імена, I approach people without calling their name which at time looks awkward.

Також, Я швидко помітив, що домашні тварини, будь то кішка або собака є невід'ємною частиною багатьох сімей. Я захоплююся як домашні тварини ставилися з гідністю і повагою. Я часто задаюся питанням вартості залучення тварин, і шкода тисячі людей у ​​моїй країні, які живуть менш ніж на один долар на день. Звідки я, собаки і кішки ставляться по-різному. У будь-який час, моя дочка сказала мені, що хоче бути ветеринаром, Цікаво, якби вона сказала б вона виросла в Ліберії. Тому що ветеринар НЕ кар'єра дитини в Ліберії буде мріяти, оскільки тварини ніколи не прийняті для ветеринарів. Крім, I can’t remember seeing a section in the groceries store for pet food.

Те, що я захоплююся більше про людей атлантичному узбережжі Канади є їх гостинністю і доступними як вони. Мене вражає, як люди ініціювати бесіду з розмови про погоду. Вони часто йдуть, як це, "У нас є хороший день сьогодні". Такий жест, для мене, breaks all communication bearers and creates a platform for communication.

 - Вільям у Сент-Джоні, NB

Хоча я вже говорив по-англійськи, коли я приїхав до Канади, були дні боротьби з англійським мене чекає, along with French.

Після 6 місяців життя в Монктон, Моя дружина і я переїхала в Онтаріо, у зв'язку з роботою резонансів. Ми жили там протягом 2 років 2 місяців. Він відрізнявся від Нью-Брансвік. I went to English LINC course there.

Це було взимку, коли ми переїхали в Онтаріо. Говорячи про зимові , де я спочатку прийшли з нас є тільки кілька днів сніг. Це було надзвичайно шокуючим для мене, щоб побачити кількість льоду, снігу і товстого. Це бу�NB� страшно. Все, що я думав тільки про те, "Чому я тут?"

Я тільки жив у Сент-Джон для 19 days now but I think I like the good mix of culture here.

I certainly have been home sick quite bad and have experienced some hard days coming from cultural differences as well but I can comfortably say that I am glad that I came here because I experienced something that I could not have experienced back home.

- Shigeki in Saint John, NB

- Кредит Фотографії: Фред Chartrand, Canadian Press

Мене звуть Софі, і я з Франції. Я прибув до Канади в жовтні минулого року, 2012 in Saint John. I remember when I arrived, всі використовували, щоб задати ці питання:

“Ой, Ви не канадські? (через мого очевидно французьким акцентом), Ви француз, Монктон, Квебек? З Франції? Дійсно?! Чому святий Іоанн?”

Це здається неможливим, що французький дівчині вибрати святого Іоанна, як і її першим пунктом призначення в Канаді. Ну я використав, щоб відповісти: “Я просто додати мій господар у Франції і це був прекрасний час для мене, щоб мій перший досвід в чужій країні, за межами моєї зони комфорту, на іншій мові, але в країні, в якій я можу все ще відчувати себе як вдома.” Це було дійсно забавно, як люди були вражені, що я був “справжній французький”!

Насправді Канада була для мене, до мого приїзду, чужій країні, але дійсно схожа на Францію . І добре, що це зовсім різні!!

Спочатку ви думаєте, французька мова такою ж,, but not at all…Ви думаєте, що Ви знайдетеале не у всіх�, but not at all, і, нарешті, ви думаєте, ми одні й ті ж “культура” але знову ж це насправді зовсім інше!

Ця країна є дійсно великий, розмір автомобіля, дороги, дерева, будинки, Навіть їжа і упаковка!

As a french person I will take the example of food.

Якщо ви йдете в ресторан, Частина дійсно великий. Але це нормально, якщо ви не повинні закінчити вашу страву ви можете взяти собачої сумці! Ви ніколи не бачили це у Франції. Погано канадського народу, які приїжджають до Франції, країні хорошу їжу, і при цьому таблиця все ще голодують!

Знову, в супермаркеті, частка проходу не те ж саме. Проходи овочів дійсно незначні, але смажена картопля, піца, Coca Cola, заморожені продукти, цукор, нездорової їжі в два рази більше, ніж Франція. Я пам'ятаю, я шукав шоколаду вкладку, щоб мій власний торт. Я запитав чоловік з магазину, і він показав мої “готові торт підготовки”, Я сказав ні, я хочу, щоб дійсно спекти свій торт, він сказав мені, дійсно? Але з цим все готово? Він не був в змозі знайти мене, що я шукав. Культура їжі дійсно різний!

Але після більш глибокого розуміння стилю життя, Погода, насолоджуючись також значну частину їжі, як омари, Канада є великою країною, в якій ви можете почати нове життя. Все, що ви хочете бути, ви можете спробувати в Канаді, and that’s why I fall in love with this country.

Ласкаво просимо до Канади!

- Софі в Сент-Джоні, NB

1) Люди в Сент-Джон дуже доброзичливі, especially to newcomers.

2) There are not heavy traffic here and you have less chance to meet heavy traffic.

3) The climate here is better than any other cities in NB.

4) You can eat more fresh sea foods because it is seaside city.

У будь-якому випадку, Люди доброзичливі, є найбільш важливою причиною для нас, щоб жити тут. Після двох днів’ мисливський будинок, ми купили наш будинок. Багато друзів вигукнув, що ми зробили божевільним рішенням, але ми ніколи не жалкували про наше рішення. Ми живемо хорошого життя тут, і моя дочка любить шкільного дуже. Surely we try different sea foods very often.

Це моя розповідь. Хоча це не цікаво, it is really true.

 - Цзянь в Сент-Джоні, NB

The Multicultural and Newcomers Resource Center here has played a huge role in my life here. You get to meet people from all walks of life, and appreciate the different cultures around you. I have since graduated and I am now working for a company I love thanks to the multicultural center. I am glad I came here and decided to make this a second home for me.

 - Victoria in Saint John, NB

I was really excited as I was going to experience snow for the first time in my life. Very first day of the school, it was storming. I probably fall couple of time on the way to school in that day. The cold was unbearable for me. Still I found it was fun to cope up with the weather. The most beautiful thing I enjoyed after coming here was the environment of the school. Everybody is so welcoming and helpful. I was involved with different cultural club in the school. That gave me the opportunity to meet lots of friends from different part of the world. I am so blessed to have my two best friends whom I met at the University of New Brunswick Saint John. One is from Canada another one is from UAE.

After I completed my graduation, I was involved with the Saint John Multicultural and Newcomers Resource Center. Here again I meet lot of people from different region through different activities. So after I have moved to Saint John, I had the opportunity to learn about different culture, food and I am enjoying it every bit of it.

 - Nazma in Saint John, NB

Приблизно через місяць після тієї поїздки, Я був прийнятий на роботу в Університеті Нью-Брансвік (Saint John campus) в Міжнародне бюро. Вони, мабуть, дуже сподобалося те, що я повинен був сказати про кубинської культури, тому що в той час, що це було для будь-якого мультикультурний досвід. Я пам'ятаю мій перший день, думаючи, що це збиралося бути настільки божевільним, працює безпосередньо з іноземними студентами, тому що у мене не було і мультикультурної тлі, again, дійсно ніколи не залишив Сент-Джон. До кінця першого дня, хоч, I knew that I had found my passion.

Протягом наступних 7 років, У мене була можливість зустрітися зі студентами з усього світу. Я брав приватні уроки корейського і мандарин. Я відвідував усі мультикультурне подія на території кампуса. Я вчився і закінчив своє викладання англійської мови як другої мови та сертифікат навчали іноземних студентів. (Я досі підтримую контакт з багатьма, в тому числі моїх перших студентів, Юкі з Японії.) У мене також була можливість подорожувати як частина моєї роботи в UNBSJ і я відвідали 11 країни протягом двох років. Я так багато дізнався �знову�ей час (у тому числі той факт, що світ такий маленький ..... після того, як зустрів людину з Сассекса, NB, навчання в Чилі!). Хоча я не працюю більше UNBSJ, Я все ще досить близько до низки міжнародних студентів - багато з яких закінчили зараз. Деякі з них переїхали з провінції, але багато з них все ще в Нью-Брансвік, including Vicky from Kenya who graduated and now works full-time at the Royal Bank.

Завдяки її роботі, Віка зустріла багато людей, які знають мене (яка не дуже важко B / C, again, Я був у Сент-Джоні все в моєму житті) і вона завжди говорить людям, що я для неї зробив. Маленька вона знає, що вона зробила для мене! Я продовжую вчитися стільки від Ві�NB� та інші; моя пристрасть до мультикультуралізму відмови ніколи. І, це, Безсумнівно, через мою любові іноземних студентів, як Вікі, що я зайняв позицію - я був одним з перших двох людей найняли - щоб запустити Святий Іоанн мультикультурного і новачки Ресурсний центр, where I still work today.

- Марії в Сент-Джон, NB

One day the father of two little boys approached me and asked if I might give his sons more English-sounding names.   My own opinion was that they might want to keep their names in order to hold onto something familiar in this new place.  But their father was adamant.

Думаючи про це зараз, Я розумію, що батько і я були і лікування імена, як культурний символ - їхній батько хотів, щоб імена, які допомогли б його хлопчики вписуються в цю нову культуру, and I was thinking about their names connecting them to the culture they had left behind.

Я взяв до цього питання серйозно. , I hit on two names that were as close sounding as I could come to the names they had arrived with.

Протягом багатьох років я спостерігав і захоплювався волю і рішучість цих в'єтнамських сімей придушити нові корені, work hard and thrive in their new home.   I wonder how Ian and Neil have fared with the names they were given as they launched into their Canadian lives.  I hope they’ve served them well.

- Марії в Альберті

- фото кредитних: Біженці очікують транспорту в рибальському човні; PH2 Філ Еггман [Загальне надбання], через Wikimedia Commons